На старті — семирічка
Семирічка! Для кожного трудівника заводу вона пам’ятна тим, що в ці роки тривав розвиток підприємства — йшло будівництво, зростали корисні виробничі площі, цехи оснащувались новими досконалими машинами, механізмами й устаткуванням, зародився і ширився рух за комуністичну працю.
Новими трудовими успіхами відзначали трудівники заводу відкриття позачергового XXI з’їзду КПРС. Серед його делегатів був і їх посланець — робітниця томатного цеху Зінаїда Іванівна Храпко. Разом з керівниками партії та уряду, вченими, робітниками і колгоспниками, інженерами і вчителями — з усіма депутатами народу обговорювала вона семирічний план розвитку народного господарства країни.
Зустрічав свого делегата зі з’їзду весь колектив. Зінаїда Іванівна, схвильована і щаслива,сказала:
Радість свою я не можу передати словами. Скажу одне: я щаслива, що народилась, живу й працюю в Країні Рад, де кожному надана можливість докласти усіх своїх сил і здібностей для дальшого розквіту нашої любимої Вітчизни. Двадцять п’ять років я працюю на заводі. Не шкодувала часу і сил, щоб вчасно й добре виконати будь-яке доручення, будь-яке завдання. З’їзд схвалив плани розвитку нашої Батьківщини на сім років. Зараз перед нашим колективом стоїть завдання — перетворити накреслення з’їзду в життя, а перед кожним із нас — віддати усі свої сили й знання для успішного виконання семирічного плану…
На початок семирічки на заводі було механізовано багато трудомістких процесів, в цехах з’явилось нове високопродуктивне устаткування.
Поряд з впровадженням нової техніки розроблялись організаційно-технічні заходи, спрямовані в основному на зменшення затрат праці, зростання її продуктивності, зниження собівартості, підвищення якості продукції.
Група раціоналізаторів — слюсарі Д. Глущенко та Н. Мазур, завідуюча лабораторією М. Чепурна, завідуючий шеретувальним відділенням І. Малкінман та інженер-механік В. Недошивін розробили нову технологічну схему приготування так званої підбілкової маси при виробництві халви. За це вони одержали першу премію на міжобласному конкурсі раціоналізаторів і винахідників.
Значно збільшився добовий випуск зеленого гороху. Тепер він досяг 220 тисяч банок, а собівартість його знизилась на 6,4 процента.
В томатному цеху стали до ладу дві автоматичні лінії продуктивністю 200 тисяч банок 30-процентної томатної пасти за добу кожна. Потужність заводу по виробництву цього виду продукції зросла до 58,5 мільйона банок при плані 48,1, а собівартість знизилась на 9 процентів.
Ще раніше було встановлено п’ять автоматичних ліній по виготовленню кришок. Завод почав випускати їх щороку понад сто мільйонів штук. Однак деякі трудомісткі роботи, як укладання1 гумових кілець для ущільнення, виконувались вручну. Робітникам доводилось перебирати мільйони кришок і цих кілець. При найвищій продуктивності один робітник міг укласти всього шість тисяч кілець за зміну.
Начальник цеху Пилип Григорович Березльов вирішив механізувати процес, підвищити продуктивність праці й культуру виробництва.
Через деякий час в цеху з’явилась машина, яка за вісім годин сама укладала до ЗО тисяч кілець. Комітет у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР видав Пилипові Григоровичу авторське свідоцтво.
Прикладів робітничої кмітливості можна навести багато. Введення до дії нових цехів — морозильного, лакодрукарського, сухих порошків та ряд нововведень, внесених винахідниками і раціоналізаторами, сприяло розширенню асортименту вироблюваної продукції.
Та це вимагало збільшення постачання підприємства парою. В котельні не можна уже було встановлювати додаткових котлів. Тоді вирішили екранувати топки двох котлів. Цю складну роботу колектив паросилового цеху виконав своїми силами. Продуктивність котельні підвищилась на ЗО процентів. Вона забезпечила безперебійну роботу всіх цехів у період масового надходження овочів.